Make your own free website on Tripod.com

ЧУДОВІ ТРІЙКИ


     Переможний заспів у новому році зробили хокеїсти молодіжної збірної СРСР, яка на Алясці (США) виборола золоті нагороди чемпіонату світу. Були в тій славній команді й вихованці київського хокею.
     Найколоритніша фігура серед українського чемпіонського тріо, безперечно,— центральний нападаючий Дмитро Христич, який ще у 15-річному віці був залучений до команди «Сокіл».
     Дмитро з дитячих років захопився хокеєм. І це дивувало навіть його батьків. Адже Київ завжди славився своїми футбольними традиціями. А 10-річний Дмитрик марив ковзанами, льодовими баталіями і якось таки вблагав батька — Анатолія Федоровича — відвести його на ковзанку «Крижинка», де базувалася єдина тоді в місті хокейна школа, яка готувала поповнення для «Сокола».
     — Хлопчик мені одразу впав у око,— розповів його перший наставник, у минулому захисник київського клубу Анатолій Нікола-єв,— настирний, сміливий, самовідданий, з гарними фізичними даними. У мене тоді тренувалися учні, на рік старші від Дмитра. Тож коли стало питання створити спецклас, Христич екстерном склав іспити за четвертий клас. І з третього одразу перейшов до п'ятого. Допомогли йому це здійснити і відмінне навчання, і палка любов до хокею.
     Тепер Дмитро — один із головних виконавців у «Соколі», багато забиває. В інтересах команди змінив амплуа: з краю нападу перейшов у центр.
     Ось що про нього говорить Анатолій Богданов:
     — Христич — талановитий спортсмен, має чудові фізичні дані, технічний, чіпкий. Може на невеличкому п'ятачку обіграти кого завгодно. Втративши шайбу, він ніколи не припиняє боротьбу і часто надолужує прогаяне. Думаю, що вже тепер він спроможний з успіхом виступати в національній збірній країни.
     Андрій Сидоров — також нападаючий. Тепер служить в армії і тимчасово грає за харківське «Динамо». Його шлях у великий хокей дуже схожий на той, що пройшов Христич. Обоє грали в різних юнацьких збірних країни. Андрій також починав на «Крижинці», в Едуарда Д'якова, потім тренувався у Валерія Голдобіна, а з 1983 р. Сидоров навчався в групі Бориса Гольцева, який і вивів його в хокейний світ Андрій відзначається винятковим бійцівським характером, технічний, постійно настроєний на загострення ігрових ситуацій, має добру швидкість.
     На рік молодший від партнерів захисник Олександр Годинюк — кремезний, вродливий юнак. Одного часу перед ним стояло питання: продовжувати грати в хокей чи піти в ... кінематограф. Сашко знявся в одній з головних ролей у художньому телевізійному фільмі

44


     «Трійка» (режисери В. Крайнєє та А. Федоринський), який з успіхом кілька разів демонструвався по Центральному телебаченню. Відомі кіноактори Броніслав Брондуков та Арістарх Ліванов пророкували йому відмінне кіномайбутнє. Однак Годинюк не спокусився славою героя екрану, а залишився вірним хокею.
     Він починав грати в хокей у школі колективу фізкультури виробничого об'єднання «Червоний екскаватор» у Олександра Шомана, потім брав хокейні уроки у школі «Сокола» у Володимира Альошина.
     Годинюк має веселу вдачу, товариський. Тому його приязно зустріли в дорослому «Соколі». І юний хокеїст дуже швидко адаптувався в колективі, став основним гравцем. Сподіваємося, що він додаватиме в майстерності. Думається, що Сашку до снаги й найбільші висоти в хокеї.
     Естафету у старших прийняло юніорське тріо з Києва, яке у складі збірної СРСР на льоду київського Палацу спорту в квітні цього року стало чемпіоном Європи.
     Героєм турніру, безумовно, став воротар Сергій Ткаченко. У вирішальному матчі зі збірною Чехословаччини Сергій буквально творив диво, щоразу рятуючи команду. Недарма ж і журналісти, і глядачі, і директорат чемпіонату назвали його найкращим на турнірі. Але розповімо про всіх разом.
     Київським чемпіонам Європи — по 18 років: Сергій Ткаченко, захисник Вячеслав Тимченко і нападаючий Валентин Олецький. Вячеслав і Валентин починали у тренера Юрія Сапетного, який і тепер працює в ДЮСШ Київського міськспорткомітету. Пізніше вони тренувалися в СДЮШОР «Сокіл» у Вячеслава Соколова, який свого часу виховав Михайла Татаринова, Сергія Земченка, Андрія Овчинникова та Андрія Земка.
     Тимченко в минулому чемпіонаті вже встиг зіграти п'ять матчів у складі майстрів «Сокола», а Олецький регулярно грав за другу київську команду майстрів ШВСМ.
     Сергій Ткаченко прийшов до школи «Сокола» з «Червоного екскаватора». Там він займався у Юрія Крилова та Олександра Шомана.
     Усі троє привернули до себе увагу тренерів «Сокола». І тепер від самих хлопців залежить їхня доля. Лише працьовиті і самовіддані дістають прописку в цій популярній команді.

ЦИФРИ І КОМЕНТАРІ


     У попередньому чемпіонаті 37 хокеїстів виступали в складі «Сокола». Зрозуміло, що вони провели різну кількість матчів, і внесок кожного з них у загальні досягнення неоднаковий. Утім, усі

45

     заслуговують на якусь оцінку. Отож, про своїх підопічних розповідає один з тренерів київського клубу Борис Гольцев:
     — Почну з воротарів. Юрій Шундров (провів 41 матч, пропустив 117 шайб). Він—-головна дійова особа команди, її ветеран, заслуговує на найтепліші слова. Стабільний, досвідчений, мудрий. Шкода, що часто хворіє.
     Євген Бруль (10, 20) — молодий голкіпер, старанний, але поки йому бракує стабільності, досвіду, психологічної стійкості.
     Павло Михоник (9, 11)—грав він мало, покладених на нього надій не виправдав.
     Олег Васюнін (10 матчів, закинув 2 шайби)—старанність притаманна цьому захисникові. А ще в нього відмінні фізичні кондиції. Краще грати йому заважала знервованість.
     Олександр Годинюк (ЗО матчів, 3 шайби, 3 голеві передачі, 14 хвилин штрафу) — у цього юнака відмінні фізичні дані. Добре Сашко діє у відборі, має потужний кидок. Поки що не розкрив свої можливості. Але його наполегливість і відданість хокею, думаю, зроблять вже незабаром свою справу.
     Сергій Горбушин (38, 3, 4, 28)—капітан команди, справжній лідер. Стабільний, має високу майстерність, чудово катається. Приклад для молодих гравців.
     Анатолій Доніка (31, 1, 3, 17)—це був не найкращий його сезон. У цілому він старанний, працьовитий, але бракує характеру і стабільності.
     Сергій Лубнін (41, 5, 10, ЗО) —думаю, що так успішно Сергій не грав ще ніколи протягом своєї тривалої спортивної кар'єри. Він також провідний виконавець, надійний, рішучий, досвідчений, корисний.
     Олександр Менченков (4 гри) — був відсутнім у команді кілька сезонів. Надолужити втрачене не зміг. Тому змушений був знову залишити «Сокіл» у розпалі сезону.
     Андрій Овчинников (42, 4, 6, 33) — як Горбушин і Лубнін, Андрій став гравцем-лідером. Стабільний, самовідданий, безстрашний.
     Олександр Савицький (1 матч)—обдарований юнак, має чудові задатки майстра. Сашко добре катається, швидкий, має хороші фізичні дані. Але йому слід швидше забувати про юнацький хокей, а якомога скоріше призвичаїтися до дорослого.
     Володимир Свиридов (9 ігор, 7 хвилин штрафу) — має добрі ігрові якості, але через свій характер і поведінку не зжився з колективом.
     Вячеслав Тимченко (5 матчів) — вихованець нашої СДЮШОР, як і більшість наших нинішніх гравців, має добрі людські і спортивні якості. Думаю, що він саме той хокеїст, який приживеться в «Соколі» і приноситиме йому користь.

46

     Валерій Шахрай (32, 2, 1, 20)—додав у грі. Дані у Валерія просто чудові. А бракує йому витривалості, стабільності, спортивної злості.
     Валерій Ширяєв (43, 12, 9, 28)—перший наш чемпіон світу і заслужений майстер спорту. Справжній лідер, зіграв сезон практично без помилок. У Валерія майже немає слабких місць, а ставлення до справи ідеальне Він має служити прикладом для всіх гравців.
     Дмитро Саєнко (1 гра)—добре катається, настирний, гратиме поки в ШВСМ, залишається в резерві.
     Євген Аліпов (28, 3, 5, 6) — його працьовитості і старанності можна позаздрити. Хочеться побажати Євгенові більше імпровізувати під час гри, ставити складні завдання перед суперником.
     Валерій Ботвинко (43, 13, 7, 12) —технічний форвард, швидкий, добре катається, став кандидатом до олімпійської збірної СРСР. Але грає не завжди стабільно.
     Едуард Валіулін (42, 8, 8, 10) —додав у грі, сміливий, вміє забивати. Однак його потенціал ще не розкрився повністю.
     Василь Василенко (8 ігор, 1 голева передача) — старанний, працьовитий, має всі можливості стати вправним нападаючим.
     Геннадій Котенок (5) — на жаль, йому забракло характеру, активності.
     Олексій Кузнецов (18 матчів, 6 хвилин штрафу) — відмінний атлет, чудовий спортсмен, чесний, порядний, сумлінний. Інколи його відмінний фізичний потенціал, бажання зіграти швидко, потужно заважало зупинитися і подумати, як зіграти нестандартно. Олексій навчається на факультеті журналістики і збирається завершити виступи в хокеї. Шкода, бо у нього непогана спортивна перспектива.
     Олександр Кузьминський (2 матчі) — 17-річний центрфорвард. Як на мене, Сашко має стати гравцем на зразок Ігоря Ларіонова. Технічний, розумний, відмінно бачить майданчик, винятково відчуває партнерів, володіє чудовим пасом. Не наврочити б.
     Вадим Кулабухов (13, 1, 2, 2)—має міцні руки, добре розуміє гру. Проте йому слід більше працювати над катанням і прагнути грати в дорослий, вірніше, чоловічий хокей, а це йому до снаги.
     Ігор Кучер (1 матч) —за ним ми спостерігаємо два роки і покладаємо надію.
     Петро Малков (44, 11, 11, 29)—зіграв непогано. В усякому разі, сильніше від своїх партнерів по трійці. Хоча чекали від цього досвідченого форварда більшого. Як правило, Петро виходить на майданчик, коли команда грає в більшості або меншості.
     Олег Мудров (19 ігор, 2 хвилини штрафу)—нападаючий. Він технічний, швидкий, а от в завершальній стадії атаки йому бракує винахідливості.

47

     Микола Наріманов (41, 10, 3, 12)—один з найдосвідченіших нині хокеїстів у країні. Дуже старався, грав з бажанням. Але, як він сам зізнався, втратив відчуття голу.
     Анатолій Найда (43, 13, 8, 12) —зіграв добре. Хоча його ланка діяла гірше, ніж у попередньому сезоні. Анатолій, мов непорушна скеля,— справжній богатир. Старанний, працьовитий — претензій до нього у нас практично не було.
     Євген Рощин (25, 2, 2, 18) —використав свої можливості лише на п'ятдесят відсотків. Дуже талановитий хокеїст, але на стільки ж і лінивий.
     Олег Синьков (43, 8, 10, 22) —має чудові дані, але йому бракує динаміки.
     Анатолій Степанищев (42, 14, 16, 10)—провів сезон з великим бажанням, корисно для клубу.
     Михайло Фадеєв (1 гра) —технічний, добре катається, але слід підтягувати фізичні кондиції.
     Дмитро Христич (42, 17, 8, 15)—зіграв на високому рівні. Це дуже талановитий, не боюся наврочити, гравець, готовий виступати в національній збірній СРСР. Був лідером у нашому колективі, грав дуже переконливо і успішно.
     Євген Шастін (41, 21, 13, 55)—сміливий, безстрашний, технічний, стрімкий. Але сезон провів нестабільно. Були у нього і провали, і дуже вдалі поєдинки. Людина Євген імпульсивна, що йому подеколи заважає. В одному матчі стався унікальний випадок: лише двічі виходив Шастін на майданчик протягом 60 хвилин. Обидва рази ми мали чисельну перевагу. І Шастін закинув дві шайби.
     Раміль Юлдашев (42, 19, 13, 10) —зіграв добре, як і його партнери — Валіулін і Христич. Технічний, швидкий, чіпкий, вміє і любить забивати. Інколи може зіграти просто віртуозно.
     Володимир Якимов (4 матчі, 1 передача, 2 хвилини штрафу) — не підійшов для «Сокола». Його рівень — перша ліга.

48

Previous Page

 

[Dmitri Khristich] [Home page] [E-mail]