Останні два роки українські прихильники хокею з підвищеним інтересом слідкують за виступами збірної СРСР на чемпіонатах світу та Європи. Адже в складі головної команди країни успішно виступають представники нашої республіки. Зі шведської першості-89 із золотою медаллю повернувся додому захисник київського <<Сокола>> Валерій Ширяев. Через рік його одноклубник Дмитро Христич також став чемпіоном світу. Приемно, що хокейні університети Дмитро проходив у Киеві.
Збірна будинку
— А як ви прийшли в хокей?— з цього запитання почалася розмова з форвардом <<Сокола>> і збірної Радянського Союзу Д. Христичем.
— Народився в Киеві. Тож у мене не було проблеми з вибором виду спорту. Влітку ганяли м'яча на майданчику поблизу нашого будинку, а взимку заливали ковзанку й організовували хокейні поединки між під'їздами, будинками, вулицями.
Згодом із старшим братом записалися до хокейної секції. Правда, він там довго не затримався, перейшов до іншої спортсекції. А я попросив батька, щоб записав мене в групу на <<Крижинці>>. Нам порадили зачекати кілька мїсяців. Восени знову прийшли. Цього разу мені поталанило. Так наші шляхи в спорті з братом розійшлися. А я зрозумів, що без хокею жити не зможу.
— Хто ваш перший тренер?
—Моїм першим наставником був Анатолій Олексійович Ніколаев. Він саме тренував дві групи хлопчиків 1968—1969 років народження. Ніколаев запропонував займатися з хлопцями, які були на рік старші за мене. А коли організували спецклас, то Анатолій Олексійович порадив батькам віддати мене до цього класу. Тоді я був на рік молодшим моїх одноклассників.
Та це не заважало мені добре вчитися. До п'ятого класу був <<круглим>> відмінником. А школу закінчив без трійок. Крім того, не пропустив жодного тренування, Завжди встигав підготуватися до уроків, потренуватися і знайти час для захоплень.
— Хто ваш перший тренер?